Фахівець із поведінки тварин/фахівчиня із поведінки тварин – робота у Фінляндії
Фахівці із поведінки тварин працюють з тваринами та людьми, щоб вивчати, спостерігати, оцінювати та розуміти поведінку тварин у зв’язку з конкретними факторами, а також запобігати невідповідній чи проблематичній поведінці окремих тварин чи усувати її, розробляючи належні середовища та режими поводження відповідно до національного законодавства.
Фахівець із поведінки тварин/фахівчиня із поведінки тварин - Які навички обов'язкові?
Обізнаність про заходи гігієни та біологічної безпеки під час роботи з тваринами, зокрема про причини, передачу та профілактику хвороб, а також використання програм, матеріалів і обладнання.
Спрямовувати, контролювати або стримувати рух тварини або групи тварин повністю або частково.
Планувати й проводити відповідні заходи біологічної безпеки для запобігання передачі хвороб і забезпечення ефективного загального біологічного захисту. Проводити процедури біологічної безпеки та інфекційного контролю при роботі з тваринами і дотримуватися відповідних умов щодо їх проведення, зокрема виявляти потенційні проблеми зі здоров’ям і вживати відповідних заходів, інформувати про заходи гігієнічного контролю на місці та процедури біологічної безпеки, а також звітувати перед іншими залученими особами.
Розробляти програми для навчання людей і тварин працювати разом. Ставити цілі та завдання. Оцінювати виконання програми навчання та прогрес як особи, так і тварини.
Фізичні, поведінкові та екологічні ознаки здоров’я та поганого самопочуття різних тварин.
Вивчення центральної та периферійної нервової системи тварин, включно з компонентами, як-от нейронні шляхи, зорові, сенсорні, слухові та рухові (моторні) шляхи.
Еволюційна історія тварин та розвиток видів і їхньої поведінки в процесі одомашнення.
Створювати безпечну та гуманну взаємодію з тваринами, уникаючи факторів, які можуть негативно вплинути на їхню поведінку. Це включає використання гуманних засобів/обладнання для дресирування, а також пояснення їх використання власникам/утримувачам, щоб забезпечити їх належне використання та захист благополуччя тварини.
Забезпечувати сприятливе середовище для тварин, щоб вони могли проявляти природну поведінку, зокрема коригувати умови навколишнього середовища, виконувати вправи з годуванням і для розвитку, а також здійснювати маніпуляції, соціальні та навчальні заходи.
Забезпечити робочу гармонію між людьми і тваринами, враховуючи фізичні характеристики, можливості, темперамент і потенціал.
Оцінювати потреби тварини в навчанні та підбирати відповідні методи і вправи для досягнення цілей навчання.
Правові межі, кодекси професійної поведінки, національні та на рівні ЄС нормативні документи та юридичні процедури роботи з тваринами та живими організмами, що забезпечують їхній добробут і здоров’я.
Загальновизнані потреби в добробуті тварин залежно від виду, ситуації та роду занять. До них належать:\n\n \n\t потреба у відповідному середовищі існування,\n\t потреба у відповідному харчуванні,\n\t потреба в можливості проявляти нормальні моделі поведінки,\n\t потреба в утриманні разом з іншими тваринами або окремо від них,\n\t потреба в захисті від болю, страждань, травм і хвороб. \n \n
Вивчення механічного, фізичного, біоелектричного та біохімічного функціонування тварин, їхніх органів і клітин.
Реакція тварин на певні умови або подразники. Поведінка тварин, етологія, теорія навчання, методи дресирування, обладнання, а також спілкування та робота з тваринами та людьми.
Типи, методи та застосування урізноманітнення умов життя тварин для вираження природної поведінки, зокрема забезпечення екологічних стимулів, годування, головоломки, предмети для маніпулювання, соціальні та навчальні дії.
Планувати, управляти та оцінювати застосування п’яти загальновизнаних потреб у добробуті тварин відповідно до виду, становища та використання.
Збирати інформацію про проблеми поведінки тварин, інтерпретувати відповідну інформацію про тварину, оцінювати вплив зовнішніх факторів та оцінювати практику утримання / менеджменту стосовно тварини, щоб розробити план боротьби з небажаною поведінкою.
Відбирати тварин для навчання, використовуючи критерії відбору, що включають бажаний результат навчання, вік, темперамент, видові та породні відмінності. Відбір тварин для навчання включає базове навчання або навчання для досягнення конкретних цілей.
Застосовувати безпечні методи роботи у ветеринарній установі, щоб визначити небезпеки та пов’язані з ними ризики та запобігти нещасним випадкам або інцидентам. До них відносяться травми від тварин, зоонозні хвороби, вплив хімічних речовин, обладнання та робочого середовища.
Планувати та застосовувати відповідні гігієнічні заходи для запобігання передачі хвороб та забезпечення ефективної загальної гігієни. Підтримувати та дотримуватися гігієнічних процедур і правил під час роботи з тваринами, інформувати інших про гігієнічні заходи та протоколи на об’єкті. Керувати безпечною утилізацією відходів відповідно до призначення та місцевих правил.
Брати відповідальність за навчання впродовж життя та постійний професійний розвиток. Залучатися до навчання для підтримки та оновлення професійної компетентності. Визначати пріоритетні сфери для професійного розвитку на основі роздумів про власну практику та через контакти з підприємствами-аналогами та зацікавленими сторонами. Дотримуватись циклу самовдосконалення та розробляти надійні плани кар’єри.
Надавати можливості для фізичних вправ, які підходять для відповідних тварин і відповідають їхнім особливим фізичним потребам.
Безпечні методи роботи у ветеринарній установі для виявлення небезпеки та пов’язаних із нею ризиків, з метою запобігти нещасним випадкам або інцидентам. Вони охоплюють завдані тваринами травми, зоонозні хвороби, хімічні речовини, обладнання та робоче середовище.
Професійно та належно реагувати на непередбачувані випадки, пов’язані з тваринами, та обставини, що вимагають термінових дій.
Спеціалізація ветеринарної медицини, що займається вивченням функціонування нервової системи тварин, зокрема функціонування нервових провідників та іонних каналів, сумарної реакції у відповідь нервових стовбурів, нейронних трактів і ядер, гальмівних і збуджувальних синаптичних функцій, а також нервово-м’язових з’єднань, різних типів рухових одиниць і рухового контролю та мозочка.
Спостерігати за фізичним станом і поведінкою тварин та повідомляти про будь-які проблеми або несподівані зміни, включаючи ознаки здоров’я або нездоров’я, зовнішній вигляд, умови утримання тварин, споживання ними їжі та води, а також умови навколишнього середовища.
Спостерігати за поведінкою тварин та оцінювати її для безпечної роботи з ними та розпізнавати відхилення від нормальної поведінки, які сигналізують про порушення здоров’я та добробуту.
Забезпечувати навчання базовому поводженню, звиканню та слухняності, щоб уможливити виконання повсякденних завдань, мінімізуючи ризики для тварини, господаря та інших людей.
Впроваджувати програми підготовки тварин з метою базового навчання або для досягнення конкретних цілей, дотримуючись розробленої програми підготовки, а також аналізуючи та фіксуючи успіхи в досягненні визначених цілей.
Вивчення частин тіла тварин, їхньої будови та динамічних взаємозв’язків на рівні, що вимагається конкретною професією.
Природні моделі поведінки тварин, тобто як нормальна і ненормальна поведінка може проявлятися залежно від виду, довкілля, взаємодії людини і тварини та роду занять.
Готувати окремих осіб або груп людей та надати їм інформацію про те, як сприяти здоров’ю та добробуту тварин, а також як можна зменшити ризики для здоров’я та добробуту тварин. Надати рекомендації щодо коригувальних дій.
Навчати тварин і людей працювати разом, зокрема підбирати людей і тварин, розробляти інтегровані навчальні програми для людей і тварин, впроваджувати інтегровані навчальні програми, оцінювати інтегровані навчальні програми для людей і тварин відповідно до узгоджених результатів та оцінювати сумісність людей і тварин за фізичними характеристиками.
Пропагувати належну практику та виказувати співчуття, щоб постійно підтримувати та просувати високі стандарти добробуту тварин, адаптуючи особисту поведінку та керуючи факторами навколишнього середовища.
Безпечно та ефективно спілкуватися з окремими особами та групами людей, які перебувають у складних обставинах. До цього відноситься розпізнавання ознак агресії, дистресу, погроз і спроби їх вирішення для гарантування особистої безпеки та безпеки оточуючих.
Фахівець із поведінки тварин/фахівчиня із поведінки тварин - Які навички корисні, але не обов'язкові?
Використовувати різні канали та стилі навчання, такі як журнали, курси та конференції, для отримання нової інформації, знань, навичок та ноу-хау щодо роботи з тваринами.
Вести діяльність відповідно до кодексу етичної поведінки, зокрема пропонувати прозору діяльність і порядне відношення до клієнтів та їхніх тварин.
Співпрацювати з лікарями ветеринарної медицини та іншими фахівцями, пов’язаними з тваринами, шляхом передачі даних про тварин, записів про випадки захворювання та підсумкових звітів в усній, письмовій чи електронній формі.
Підтримувати позитивне ставлення під час складних ситуацій, таких як неналежна поведінка тварини. Працювати під тиском і позитивно пристосовуватися до обставин.
Мати терпіння у разі виникнення неочікуваних затримок або під час інших періодів очікування, не дратуватися та не хвилюватися.
Створювати та вести клінічну документацію тварин відповідно до національних нормативних вимог.
Давати вказівки менш обізнаним або менш досвідченим колегам та підтримувати їх.
Дотримуватися кодексу професійної поведінки ветеринара й відповідного законодавства.
Використовувати різні типи комунікаційних каналів, як-от вербальне, рукописне, цифрове та телефонне спілкування з метою створення та переказу ідей чи інформації.
Правопис та значення загальноприйнятої термінології ветеринарних термінів.
Годівля тварин, агрономія, економіка сільського господарства, тваринництво, гігієна та біозахист, етологія, захист та охорона здоров’я стада.
Змінити підхід до ситуацій, заснованих на неочікуваних і раптових змінах потреб та настроїв людей або тенденцій; змінювати стратегії, імпровізувати та вдало адаптуватися до цих обставин.
Оглядати тварину на наявність зовнішніх ознак паразитів, хвороб або травм. Використовувати цю інформацію для визначення власних дій і повідомляти власників про свої знахідки.
Вибирати з кількох альтернативних можливостей, які сприяють благополуччю тварини.
Аналізувати дані, які інтерпретують кореляції між діяльністю людини та впливом на навколишнє середовище.
Забезпечити хороші стосунки з іншими закладами та агенціями із захисту тварин.
Стежити за тим, щоб вольєри, тераріуми, клітки або будки для тварин були у належному стані та відповідали гігієнічним нормам. Прибирати вольєри та укладати нову підстилку, якщо це потрібно.
Ставити запитання відповідно до обставин та мети, щоб отримати точну інформацію про стан здоров’я тварини, щоб поставити правильний діагноз.
Аналізувати, трансформувати та моделювати дані, щоб виявити корисну інформацію та підтримати прийняття рішень.
Визначати основні причини проблем і подавати пропозиції щодо ефективних і довгострокових рішень.
Інші професії
- Дресирувальник/дресирувальниця
- Санітар із догляду за хворими тваринами/санітарка із догляду за хворими тваринами
- Дресирувальник тварин/дресирувальниця тварин
- Спеціалізований ветеринар
- Помічник ветеринара/помічниця ветеринара
- Фельдшер ветеринарної медицини
- Державний лікар ветеринарної медицини/державна лікарка ветеринарної медицини
- Інспектор із захисту тварин/інспекторка із захисту тварин
- Перевізник живих тварин/перевізниця живих тварин
- Оператор зі штучного осіменіння тварин та птиці/операторка зі штучного осіменіння тварин та птиці
- Перукар тварин/перукарка тварин
- Дресирувальник собак/дресирувальниця собак